Нас кличе у мандри дорога. Дорога любові, юності, безтурботності, шаленого ритму життя, щастя, радості, наснаги. Щозими цей поклик душі кличе нас відвідати Українські Карпати… Таємничий і загадковий куточок країни, що й нині продовжує дивувати людей своїми несподіванками та красою. Адже скільки сягає око – усе довкола вкрите снігом, а ті снігові гори часом нагадують бурхливе море, хвилі якого раптом скам'яніли, замерзли.

Усі чули про красу українських Карпат, але не всім випадає нагода переконатися в цьому на власні очі, а нам студентам Національного транспортного університету вдалося. Із самого початку все передчувало вдалий відпочинок, навіть погода – милосердна матінка, прокладала дорогу, вкриту легким срібним полотном і потяг ніби пришвидшив свій рух, приближаючи нас до упокорених зимою гір.

По прибутті в місто Косів, Івано-Франківської області, те що ми побачили, не вкладалося в голові, це дивовижжя наштовхувало пригадати слова класика української літератури Михайла Коцюбинського: «Далекі гори одкривали один за одним свої верхи, вигинали хребти, поставали як хвилі в синьому морі…»