Глибоку, небесну, усіяну зірками синь осяюють спалахи салюту. Повітря наскрізь проникнуте п’янкими весняними ароматами. Птахи стрімко зриваються увись. Світ починає крутитися навколо. Розпускається з пуп’янки барвиста квітка. Земля спливає з-під ніг. Ритм серця прискорюється. Голова обертом. Співаєш. Мрієш. Змінюєшся. І все це одразу… Боже, що діється? Куди бігти? Як бути?... А з хмаринки, посміхаючись, дивиться на стрілу, що тільки-но влучила в твої груди, задоволений Амур.

Легенда про священнослужителя-в’язня та його чарівну тезку настільки полюбилася людям, що нині існує в десятках варіантів. Проте найголовніше те, що з того часу зародилася дивовижна традиція в День Святого Валентина освідчуватися своїм коханим.

Я не боюсь тобі зізнатись,

Можливо в котре, хоч тремчу,

Заглянь лиш в очі і побачиш –

Як щиро я тебе люблю!