Часто ми генеруємо якісь ідеї дуже швидко і не встигаємо їх втілювати в життя. Думки одна за одною приходять в голову, і часом навіть не знаєш, за що спочатку братися. У результаті цей потік цікавих ідей закінчується нічим.

Думки губляться, забуваються. А так і не розпочаті справи відкладаються на невизначений термін.

Виникає питання: так як же встигнути перетворити усі думки в дії і не нічого не забути? Відповідь проста: ніяк! Не вийде все встигнути відразу! Тому треба діяти поступово.

Отже, щоб все ж таки реалізувати задуми, вам допоможуть наступні кроки.

1. Записуйте всі ідеї, що приходять до вас в голову
Бажано, щоб кожна нова думка була записана на окремому папері. Для цього можна приготувати заздалегідь конверт, в який і будуть складатися всі ваші ідеї. Звідси вони вже нікуди не подінуться і не забудуться.

Саме ця тема була порушена 14 березня 2012 року в Будинку профспілок під час зйомок вільного експертного «Київського форуму». Участь у дискусії взяли голова комітету ВР України з питань науки і освіти Максим Луцький, член Комітету ВР України з питань науки і освіти Леся Оробець, екс-міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко, представники Студентської профспілкової асоціації м. Києва та інших громадських організацій та рухів.

На обговорення, були винесені питання, які найбільше турбують київське студентство:

• житло для молоді – наскільки це реально?

• перше робоче місце, чи готова сьогодні держава виконувати зобов’язання взяті перед освіченою молоддю?

• хто готовий сьогодні йти в армію і чи бути професійній армії в Україні?

• вища освіта – процес отримання знань та кваліфікації, чи бутафорія для отримання «корочки»?

Вивчаючи іноземні мови, ми знайомимося з культурами та історією інших країн. І, погодьтеся, без цих знань філолог не філолог, і перекладач далекий від того, щоб розуміти тонкощі менталітету тієї чи іншої країни. Ми вивчаємо традиції, свята, історичні події, політичну систему Іспанії, Франції, Англії… А чи знаємо ми про життя цих народностей в Україні? Чи знайомі з діяльністю та історією нацменшин, мову яких вивчаємо?

Минулого року мені пощастило познайомитися з молоддю німецької меншини в Україні. На сьогодні в нашій державі проживає близько 33 тисяч етнічних німців, і майже кожен із них досить добре володіє німецькою мовою та знає традиції, історію Німеччини. Як такій відносно невеликій та розпорошеній по всій Україні кількості людей вдається підтримувати культуру, мову та надзвичайно теплі зв’язки між собою? Це мені вдалося з’ясувати на щорічній Winterakademie (Зимовій академії), яку організовує Всеукраїнське об’єднання «Німецька молодь в Україні».

Сьогодні – 21.02.2012. Помічаєте містичний збіг комбінації цифр? Так, ця дата, немов у люстерці, відбиває цифрове позначення останнього в календарі Майя року – 2012-го.

Подібні числа або слова, які читаються однаково в обох напрямках, – це паліндроми (від грец. Πάλιν – «назад, знову» і грец. Δρóμος – «біг»). Прикладом паліндромів може слугувати число 1551 чи 700007, слова «дід», «піп», словосполучення «у дуба буду» або речення «Аргентина манить негра». Найдовшим уживаним словом-паліндром в світі є saippuakauppias, що в перекладі з фінської означає «продавець мила». Тож паліндромом неформально називають будь-який симетричний щодо своєї середини набір символів

До речі, наші пращури вбачали в таких збігах чудодійну та навіть чаклунську силу, і тому використовували в ритуалах під час ворожби та замовлянь.

Нумерологи, вишукавши прихований сенс у цих числах, твердять, що буде нам щастя.

Любов – емоційне інтимне і глибоке почуття приязні однієї особи до іншої. Це найбільш узагальнене визначення. Однак навіть його не можна вважати стандартним, бо кожна людина вкладає в це поняття своє власне розуміння і внутрішнє відчуття. Як же уявляє собі справжнє кохання сучасна молодь? Про це я запитала у студентів Національного університету харчових технологій.

Студентка 3-го курсу факультету енергетики і енергоменеджменту Наталія поділилася зі мною своїм визначенням кохання: "На мою думку, існує два типи людей. Для одних найважливішою цінністю в житті є родина та кохання, а для інших – кар'єра, бо таким чином вони намагаються не помічати цього почуття. Я прихильниця щирого справжнього кохання, від якого мурахи по шкірі, від якого хочеться постійно посміхатися, коли хочеться увесь час, 24 години на добу, проводити з обранцем твого серця. Це, на мою думку, справжнє кохання".

Як відомо, велика кількість випускників ВНЗ працюють не за фахом, а знаходять себе в галузях, протилежних отриманій освіті. Питання тільки в тому, чим хоче займатися молодий фахівець, і що йому може запропонувати ринок праці. На сьогоднішній день у світі є багато професій потрібних, важливих і цікавих, яким не вчать в університетах. Хтось, закінчивши філософський факультет, знаходить себе в просуванні сайтів, хтось після фіз-мату стає психологом. Які ж на сьогоднішній день з'явилися нові професії, яким не вчать у ВНЗ?

Тренд-хантер

Абсолютно нова і цікава професія. Тренд-хантери – мисливці за усім новим, їм необхідно бути надзвичайно уважними і чутливими, щоб відстежувати всі нововведення у навколишньому світі, буде це фотографія, музика, мода і взагалі все, що завгодно, лише б це було нове віяння, нове відкриття. Результати своїх відкриттів тренд-хантери добре продають. Спеціалізованих факультетів з навчання цієї професії немає, головне для бажаючих стати таким профі – вміння креативно мислити і відчувати стиль життя.

Добігає кінця зимова сесія, і студенти з нетерпінням чекають того дня, коли з полегшенням зможуть сказати: «Все, останній іспит склали, можна тепер і відпочити». Проте цього року після емоційних переживань студентам не вдасться відпочити, адже у з в’язку з проведенням в Україні чемпіонату Європи з футболу «Євро-2012» зимові канікули відмінили. Але молодь не дуже розчарована, тому що літні канікули розпочнуться набагато раніше.

Для кожного студента сесія має неабияке значення. Для одних – це можливість поліпшити своє фінансове становище, заробивши стипендію, для інших – порадувати близьких та рідних високими балами, для деяких – страх бути відрахованим із навчального закладу, а для когось – просто черговий бар’єр, який всім доводиться долати, щоб отримати диплом, і нічого особливого у складанні іспитів для них немає.

Кожний, хто був студентом, прекрасно знає, що таке недосипати ночами, коли приходить пора готуватися до іспитів. Адже в цей період доводиться шукати відповіді на безмежну кількість незрозумілих питань, переписувати конспекти в одногрупників і до нескінченності вчити білети, намагаючись хоча б якось зрозуміти і пригадати все те, що казав лектор упродовж семестру.

Як правило, на роботі людина проводить близько третини свого життя. Тому, щоб жити в гармонії із самим собою і навколишнім світом, дуже важливо знайти роботу, яка буде приносити радість і задоволення.

Займаючись улюбленою справою, людина може повністю реалізувати себе, розкрити таланти і домогтися надзвичайних кар'єрних висот (якщо, звичайно, він до цього прагне). Якщо ви хочете стати директором власної фірми або відкрити власну справу – це чудово!

Можна потихеньку складати свій бізнес-план і мріяти про час, коли ви зможете працювати по 4 години на тиждень і заробляти пристойні гроші.

Проте більшість людей з різних причин все-таки вибирає працювати на найманій роботі, отримувати стабільну зарплату і бути соціально захищеним. Саме для таких людей ця стаття.

Правдивість цього твердження напередодні Міжнародного дня студента вирішив перевірити один завзятий журналіст. Для того три доби (з короткими перервами на каву) чіплявся до перехожих на вулицях Києва. На питання – „Який Ваш найяскравіший спогад часів навчання?” – більшість мешканців і гостей столиці відповідала приблизно так: „Є що пригадати, та немає чого дітям розказати”. Однак ТОП-8 неординарних історій все ж таки вдалося скласти.

Антон, 36 років, юрист.

– На четвертому курсі універу я закохався, як то кажуть, палко і до безтями. Моя пасія мешкала в сусідньому гуртожитку, тому доступ до неї припинявся рівно о 23.00. Тут закортіло мені якось уночі зробити для неї сюрприз, і нічого кращого не вигадав, як покласти букет на підвіконня коханої. Ось я, як справжній романтик, лізу по балконах на третій поверх. Альпініст, бач, знайшовся!

Як швидкоплинно минає час. Здавалося б, нещодавно пролунав перший дзвоник, який дружно покликав учнів за шкільні парти… А вже сьогодні ми відзначаємо особливий день – День Учителя.

Учитель… Почувши це слово перед кожним із нас постає образ свого улюбленого Вчителя, наставника і друга. Саме з цією людиною ми проводимо немало й небагато – десять років шкільного життя: карамельного дитинства і романтичної юності.

Він навчає нас виводити перші несміливі літери, плекати рідну мову, шанувати культуру, звичаї та традиції тієї землі, де ми народилися, креслити трапеції та знаходити об’єми різних геометричних фігур. Кожен урок – це ніби крок на шляху до чогось нового, незнаного, такого, що може нам знадобитися у житті. Через рік чи два ми можемо й не згадати про це, але з часом це знання обов’язково нам знадобиться.